Кібербулінг — це булінг (цькування) із застосуванням засобів електронних комунікацій. Це повторювані образи, погрози, поширення принизливих фото або фейкові сторінки в чатах, соцмережах та онлайн-іграх. Окремого визначення кібербулінгу в законах України немає, але такі дії підпадають під визначення булінгу, за який передбачена адміністративна відповідальність, а за окремі вчинки — кримінальна. Нижче — як розпізнати цькування онлайн, зафіксувати докази, куди звертатися і що зобов’язана зробити школа за порядком, чинним з 11 серпня 2026 року.
Цькування в інтернеті рідко схоже на бійку за школою. Частіше це «жарти» в класному чаті, які не припиняються, коли дитина просить зупинитися; фото, яке хтось надіслав одному, а побачили всі; анонімний акаунт із погрозами; виключення з групи, де домовляються про все важливе. Дитина мовчить, бо боїться, що дорослі заберуть телефон, — і для неї це виглядає як покарання постраждалої. Тому перша порада батькам проста: не забирати телефон як покарання, розмову починати спокійно, докази зберігати.
Про те, як розпізнати цькування загалом і як розмовляти з дитиною, ми писали в статті про булінг у школі. Тут зосередимося на тому, що відрізняє онлайн-цькування: на доказах, платформах, відповідальності й нових обов’язках школи.
Що таке кібербулінг і чим він відрізняється від сварки в чаті
З 6 жовтня 2024 року визначення булінгу міститься в Законі України «Про охорону дитинства». Це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто «будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків». Спільним колективом може бути, зокрема, клас, школа, гурток, спортивна секція чи табір. Те саме визначення повторює Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) Міністерства освіти і науки (МОН) у редакції наказу № 961 від 18 червня 2026 року.
Отже, юридично кібербулінг має чотири ознаки:
- умисел — дія спрямована на конкретну дитину, а не є випадковою;
- систематичність — за Порядком МОН насильство вважається систематичним, якщо вчинене два і більше разів протягом 12 місяців;
- спільний колектив — кривдник і постраждалий навчаються чи займаються разом;
- порушення прав — дія порушує права, свободи чи законні інтереси дитини або заважає їй виконувати обов’язки, зокрема вчитися.
Разова сварка в чаті, навіть груба, під це визначення не підпадає: бракує систематичності. Реагувати школа все одно зобов’язана — як на насильство за іншими нормами, але не через процедуру розслідування булінгу. Не є булінгом у юридичному сенсі й напади кривдника, який не входить до жодного спільного з дитиною колективу, наприклад незнайомця з анонімного акаунта. Це не означає безкарності. Такі дії можуть бути окремим правопорушенням або злочином, і звертатися тоді треба до поліції та платформи, а не до шкільної комісії.
Які форми найчастіше набуває цькування онлайн, видно з переліку, який наводить Департамент кіберполіції:
| Форма | Як виглядає |
|---|---|
| Погрози й образи | Систематичні повідомлення в месенджерах і соцмережах, часто з анонімних акаунтів |
| Злам акаунта | Доступ до сторінки дитини, щоб використати особисті дані чи листування для шантажу |
| Сталкінг | Нав’язливе стеження за активністю дитини онлайн, залякування |
| Хепі слепінг (happy slapping) | Насильство під запис із подальшим поширенням відео серед знайомих |
| Поширення контенту | Принизливі, інтимні або неправдиві матеріали про дитину, фейкові сторінки від її імені |
| Провокації | Навмисні повідомлення, щоб розпалити конфлікт у групі й виключити когось із неї |
Окремо кіберполіція згадує грумінг — коли дорослий налагоджує довірливе спілкування з дитиною онлайн заради сексуальних дій. Це вже не булінг, а окремі такі дії можуть утворювати склад злочину проти дитини, про який ідеться нижче в розділі про кримінальну відповідальність.
Наскільки це поширено серед українських підлітків
За національним опитуванням HBSC Україна, хвилю 2022/2023 років якого Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка провів за підтримки ЮНІСЕФ з 1 листопада по 25 грудня 2023 року серед 23 612 учнів 11–17 років, 22 % підлітків упродовж останніх кількох місяців принаймні раз зазнавали образ, принижень чи знущань онлайн, а 10 % — регулярно, два-три рази на місяць або частіше. У 2018 році ці показники становили 21 % і 7 %. Частка тих, хто сам брав участь у кібербулінгу, навпаки, зменшилася з 21 % до 15 %.
Найтривожніша цифра в цьому звіті стосується свідків: 38 % учнів бачили цькування онлайн, але лише 19 % із них розповіли дорослим, а 36 % не зробили нічого. Дорослі дізнаються про кібербулінг останніми — і часто вже тоді, коли дитина відмовляється йти на уроки або виходити на зв’язок.
Офіційна статистика набагато скромніша. За даними Національної поліції, наведеними в щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2024 рік, за рік виявлено 264 адміністративні правопорушення за статтею 173-4 — на всю країну. Напряму ці цифри порівнювати не можна, адже це різні роки й різні величини, самооцінка підлітків проти зафіксованих поліцією справ, але масштаб розриву говорить сам за себе. Між 22 % і 264 лежать випадки, про які дорослі не дізналися або які так і не стали заявою.
Для порівняння: у міжнародному звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я за даними HBSC 2021/2022 років (44 країни й регіони, понад 279 тисяч підлітків) про досвід кібербулінгу повідомили 15 % опитаних, а 12 % визнали, що самі цькували інших онлайн. Україна свою хвилю проводила окремо, восени 2023 року, тому в міжнародній вибірці її немає, а українські 22 % помітно вищі за середній показник.
Як зрозуміти, що дитину цькують онлайн
Порядок МОН наводить перелік проявів, які можуть свідчити про насильство: замкнутість і тривожність, різка зміна звичної для дитини поведінки, відлюдкуватість та уникнення спілкування, схильність до пропуску занять або відмова відвідувати заклад освіти, ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість), скарги дитини на біль чи погане самопочуття. Для онлайн-цькування до них додаються свої сигнали:
- дитина здригається або напружується від сповіщень, ховає екран, раптово видаляє акаунти чи змінює нікнейми;
- після часу в телефоні стає пригніченою або роздратованою, але не може пояснити чому;
- перестає писати в класному чаті, просить не додавати її до груп або, навпаки, годинами стежить за чатом із тривогою;
- уникає відеоуроків із камерою, відмовляється виступати перед однокласниками онлайн;
- у неї з’являються «нові друзі», про яких вона не хоче говорити, або гроші й речі зникають без пояснень.
Жоден сигнал сам по собі нічого не доводить. Насторожує збіг кількох у часі. Не починайте з перевірки листування за спиною дитини — це руйнує довіру, без якої ви не дізнаєтеся головного. Краще назвати те, що бачите: «Я помічаю, що після телефону тобі погано. Хочу зрозуміти, що відбувається, і допомогти». Поради психолога щодо спокійної розмови з дитиною зібрані на сторінці «Психолог рекомендує».
Що робити батькам: покроковий алгоритм
1. Вислухайте і не карайте постраждалу дитину
Скажіть прямо: дитина не винна в тому, що її цькують, і телефон у неї ніхто не забере. Страх втратити зв’язок із друзями — головна причина, чому підлітки мовчать. Уточнюйте факти короткими запитаннями: хто, де, коли, як довго, чи бачили інші.
2. Зафіксуйте докази до будь-яких інших дій
Головна відмінність кібербулінгу від цькування в коридорі — він залишає слід. Але слід зникає, щойно кривдник видалить повідомлення або дитина в розпачі очистить чат. Тому:
- зробіть скриншоти повідомлень, коментарів, публікацій і профілю кривдника так, щоб було видно дату, час і назву акаунта;
- збережіть посилання на сторінки, ідентифікатори профілів, назви груп;
- за можливості збережіть оригінали файлів — фото, відео, голосові повідомлення;
- збережіть сторінку з образливим контентом у PDF через браузер, а якщо цькування триває наживо, під час прямої трансляції чи в голосовому чаті, — увімкніть запис екрана;
- запишіть хронологію: коли почалося, як часто повторюється, хто був свідком, що вже робили;
- не відповідайте образами й не погрожуйте у відповідь — це ускладнить і розмову зі школою, і розгляд у поліції.
Саме такий порядок фіксації радить Департамент кіберполіції, окремо нагадуючи про дипфейки. Підроблені фото чи відео нібито з дитиною — теж доказ, його зберігають так само.
3. Заблокуйте і поскаржтеся платформі
Після фіксації доказів кривдника блокують, а на контент скаржаться через вбудовані інструменти соцмережі чи месенджера. Великі платформи мають правила проти цькування й домагань і розглядають такі скарги: у Facebook та Instagram, за їхніми словами, це робить окрема команда, а скарга лишається анонімною. Якщо матеріали не видаляють, кіберполіція радить Telegram-бот «Кіберпес» (@kiberpes_bot), який може допомогти домогтися їх вилучення із соцмереж. Скарга платформі не замінює звернення до школи чи поліції, але часто зупиняє поширення контенту вже того ж дня.
4. Повідомте школу — письмово
Якщо кривдник навчається з дитиною в одному закладі, випадок розглядає школа. Повідомлення подають керівнику; за новим Порядком його можна зробити усно, письмово, електронною поштою або навіть анонімно, але для батьків краще письмова форма з датою — так є що пред’явити, якщо реакції не буде. Що далі зобов’язана зробити школа, розібрано в окремому розділі нижче. Загальні права батьків у стосунках зі школою зібрані в статті про права та обов’язки учнів і батьків.
5. Зверніться до поліції, якщо є погрози, шантаж або злам акаунта
Чекати рішення шкільної комісії не потрібно: звернутися до поліції можна одразу. Телефон 102 працює цілодобово; електронне звернення до кіберполіції подають на ticket.cyberpolice.gov.ua. Саме до кіберполіції варто йти, коли зламали акаунт, вимагають гроші чи фото, поширюють інтимні зображення або погрожують. Якщо кривдник не має стосунку до школи дитини, поліція і платформа — основні адресати.
6. Подбайте про підтримку
Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яку забезпечує громадська організація «Ла Страда-Україна», працює за номерами 0 800 500 225 та 116 111 — безплатно, анонімно, з психологами та юристами. Дитина може зателефонувати сама. Якщо тривога, порушення сну чи відмова виходити з дому тривають, потрібен дитячий психолог або лікар.
7. Якщо школа не реагує
Звертайтеся до засновника закладу або місцевого органу управління освітою, а також до Служби освітнього омбудсмена — найпростіше подати звернення онлайн через zvernennya.eo.gov.ua. Неповідомлення керівником школи поліції про випадок булінгу — окреме правопорушення зі штрафом.
Що зобов’язана зробити школа за правилами 2026 року
У 2024–2026 роках правила реагування на насильство щодо дітей оновили повністю. Закон України № 3792-IX від 6 червня 2024 року переніс визначення булінгу із Закону «Про освіту» до Закону «Про охорону дитинства» і поширив його на будь-які дитячі колективи. Кабінет Міністрів затвердив Типову програму унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми (постанова № 658 від 4 червня 2025 року) і Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми (постанова № 1513 від 19 листопада 2025 року). А МОН наказом № 961 від 18 червня 2026 року виклало в новій редакції Порядок реагування на випадки булінгу і Порядок застосування заходів виховного впливу — обидва чинні з 11 серпня 2026 року.
Ці документи поширюються на всі заклади освіти незалежно від форми власності, зокрема приватні й дистанційні. Що це означає на практиці, станом на серпень 2026 року:
| Крок | Строк | Хто відповідає |
|---|---|---|
| Реєстрація повідомлення | У день надходження (у вихідний — першого робочого дня) | Керівник закладу через визначену особу |
| Розгляд повідомлення | Протягом однієї доби з дня реєстрації | Керівник закладу |
| За наявності ознак насильства: припинити його, повідомити батьків, письмово — поліцію та службу у справах дітей | Невідкладно, не більше трьох годин | Керівник закладу |
| Скликання комісії з розгляду випадків насильства | Не пізніше трьох робочих днів з дня отримання повідомлення | Керівник закладу як голова комісії |
| Розгляд випадку комісією | До 10 робочих днів з дня отримання повідомлення керівником | Комісія |
Кілька норм, про які батькам варто знати:
- школа зобов’язана мати кілька каналів для повідомлень — телефон, електронну пошту, скриньку для паперових звернень — і приймати їх зокрема анонімно;
- у кожному закладі має бути положення про запобігання та протидію насильству, затверджене керівником, і постійна комісія щонайменше з п’яти осіб, до якої входять педагоги, практичний психолог і соціальний педагог, а також представники служби у справах дітей, надавача соціальних послуг і, за згодою, поліції;
- дитину на засіданні комісії вислуховують у присутності батьків (без них — лише за їхньою письмовою згодою) і за участю практичного психолога або соціального педагога; вона може подати пояснення письмово;
- комісія не встановлює «факт булінгу» — за законом його встановлює виключно рішення суду, яке набрало законної сили; завдання комісії — припинити насильство, з’ясувати причини, оцінити потребу в психологічній допомозі й визначити заходи виховного впливу;
- заходи примирення сторін допускаються тільки за добровільною згодою постраждалої дитини та її батьків, лише якщо немає ризику повторення, і з урахуванням висновку психолога.
Кривдника можуть направити на програму для осіб, які вчинили булінг. Суд може призначити її на строк від одного до трьох місяців; без судового рішення комісія лише рекомендує пройти її добровільно, а дітям до 16 років — за згодою батьків. Постраждалій дитині та свідкам пропонують окрему програму підтримки. Так передбачає стаття 10-1 Закону «Про охорону дитинства».
Яка відповідальність за кібербулінг в Україні
Адміністративну відповідальність встановлює стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), чинна без змін з 19 січня 2019 року. Вона сформульована ширше за визначення в Законі «Про охорону дитинства» — як діяння учасників освітнього процесу, внаслідок яких могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю, і склад у кожній справі оцінює суд. Суми в гривнях наведено за ставкою неоподатковуваного мінімуму 17 гривень, станом на 2026 рік:
| Діяння | Стягнення |
|---|---|
| Булінг, зокрема із застосуванням електронних комунікацій | Штраф 50–100 неоподатковуваних мінімумів (850–1 700 грн) або громадські роботи 20–40 годин |
| Те саме групою осіб або повторно протягом року після накладення стягнення | Штраф 100–200 мінімумів (1 700–3 400 грн) або громадські роботи 40–60 годин |
| Булінг, вчинений дитиною віком від 14 до 16 років | На батьків або осіб, які їх замінюють: штраф 50–100 мінімумів (850–1 700 грн) або громадські роботи 20–40 годин |
| Булінг групою осіб або повторно, вчинений дитиною від 14 до 16 років | На батьків або осіб, які їх замінюють: штраф 100–200 мінімумів (1 700–3 400 грн) або громадські роботи 40–60 годин |
| Керівник закладу освіти не повідомив поліцію про булінг | Штраф 50–100 мінімумів або виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку |
Адміністративна відповідальність настає з 16 років; за статтею 13 КУпАП підлітки 16–18 років відповідають за булінг на загальних підставах, хоча суд може обмежитися заходами впливу — зобов’язанням попросити вибачення, попередженням, доганою чи суворою доганою або передачею під нагляд батькам чи педагогічному колективу. Протокол складає поліція, рішення ухвалює суд. Ні батьки, ні шкільна комісія «штрафів за булінг» не призначають. І ще одна причина не відкладати заяву: за статтею 38 КУпАП стягнення у справах, які розглядає суд, можна накласти не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення порушення, а якщо порушення триває — з дня його виявлення.
Окремі дії, які часто супроводжують кібербулінг, виходять за межі адміністративного порушення. Залежно від обставин такі дії можуть підпадати під статті Кримінального кодексу України: погроза вбивством, якщо були реальні підстави її боятися (стаття 129); незаконне збирання й поширення конфіденційної інформації про особу, під яке може потрапити й поширення інтимних зображень без згоди (стаття 182); вимагання — «заплати, інакше викладу» (стаття 189, відповідальність із 14 років); доведення до самогубства або замаху на нього, де щодо неповнолітнього передбачено від 7 до 10 років позбавлення волі (стаття 120); несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем, яким може виявитися злам акаунта (стаття 361). Якщо повнолітня людина пропонує дитині до 16 років зустріч із сексуальною метою, зокрема онлайн, і робить хоча б один крок, щоб вона відбулася, — це домагання дитини для сексуальних цілей (стаття 156-1). Попередню правову кваліфікацію під час досудового розслідування визначають слідчий або дізнавач і прокурор, остаточну юридичну оцінку у справі дає суд. Батьки цього не роблять, але знати межі корисно: саме вони визначають, куди нести докази.
Як кібербулінг виглядає в дистанційній школі
Дистанційний формат не прибирає проблему, але змінює її географію. Навчальне спілкування відбувається в чатах і на платформі, де є педагоги, а листування зберігається, — тут прояви видно раніше, а докази не зникають. Соцмережі й ігрові сервери поза платформою лишаються зоною батьківської уваги, як і для учнів звичайних шкіл: домовленості про те, з ким дитина спілкується і що робити з неприємним повідомленням, працюють краще за будь-який батьківський контроль, який підлітки легко обходять.
У договорі з батьками «Акцент» прописує вимогу ввічливого спілкування з педагогами й гідної поведінки під час навчання, а використання послуг школи в образливий спосіб називає підставою обмежити доступ до особистого кабінету. Шкільний психолог консультує онлайн за попереднім записом, тож дитина, яка пережила цькування, може поговорити з фахівцем, не виходячи з дому. Як учні дистанційної школи спілкуються між собою і де тут роль родини, ми розбирали в статті про соціалізацію дитини на дистанційному навчанні, а базові правила цифрової гігієни — у матеріалі про безпеку дітей в інтернеті.
Дитина не повинна сама зупиняти цькування — ні в класі, ні в чаті. Її справа — розповісти. Справа дорослих — зберегти докази, написати заяву, проконтролювати строки й не залишити її наодинці з телефоном, у якому щовечора з’являються нові повідомлення.
