Прокрастинація — це добровільне відкладання справи, яку людина сама збиралася зробити, хоча розуміє, що через зволікання їй буде гірше. Дослідники пов’язують її, зокрема, з бажанням уникнути неприємних почуттів, які викликає завдання. Тому спершу з’ясуйте, що заважає дитині почати, а потім домовтеся про маленький перший крок і короткий відрізок роботи за таймером, як у техніці Помодоро. Починати можна з 10–15 хвилин.
Реакція дорослих теж важить. Якщо дитина відкладає уроки, щоб уникнути неприємного почуття, докори можуть підсилити саме це почуття.
Що таке прокрастинація простими словами
Психолог Пірс Стіл у зведеному аналізі досліджень 2007 року дав визначення, на яке часто посилаються: прокрастинувати означає добровільно відкладати заплановану дію, хоча очікуєш, що через зволікання тобі буде гірше.
У цьому визначенні три ознаки:
- добровільно: дитину ніхто й ніщо не змушує чекати. Якщо уроки довелося відкласти, бо зникли світло й інтернет, це не прокрастинація;
- заплановану дію: дитина сама збиралася сісти за завдання або погодилася на домовленість;
- попри очікувану шкоду: вона розуміє, що ввечері доведеться поспішати або що відкладене позначиться на оцінці.
Тому запланований відпочинок перед уроками чи перерва через утому самі по собі прокрастинацією не є.
Що з’ясувати, коли дитина відкладає уроки
Відкладання видно ззовні, а причини за ним бувають різні й часто поєднуються. Почніть із кількох запитань.
| Що ви бачите | Що варто з’ясувати | З чого можна почати |
|---|---|---|
| Дитина відкладає саме нудне чи складне завдання, а цікаве робить одразу | Чи збиралася вона сама почати? Що робить це завдання неприємним? | маленький перший крок і короткий відрізок роботи за таймером |
| Відкладає все, навіть улюблені справи, позіхає, дратується | Чи вистачає сну й відпочинку? Чи змінилося самопочуття? | перевірити сон і навантаження |
| Сідає за завдання, але не знає, з чого почати | Чи зрозуміла умова? Чи не бракує знань з попередньої теми? | разом перечитати умову, а якщо не допоможе, запитати вчителя |
| Байдуже ставиться до навчання загалом | Коли це почалося? Що змінилося в школі чи вдома? | поговорити з дитиною та класним керівником |
Як допомогти дитині почати: план на один вечір
- Одне завдання замість «усіх уроків». Разом подивіться на список і виберіть, з чого почати. Хай дитина сама назве перший крок, який займе кілька хвилин: відкрити підручник на потрібній сторінці, прочитати умову першої задачі.
- Телефон в іншій кімнаті. На час відрізка, а не на весь вечір. Якщо телефон потрібен для навчання, на цей час вимкніть сповіщення.
- Таймер ставить дитина, перші вечори разом із вами. Так вона сама бачить межу й керує процесом. Для першої спроби підійде 10–15 хвилин молодшим школярам і 20–25 хвилин старшим, точніше в таблиці нижче. Звичайний кухонний таймер чи годинник зручніший за телефон, бо не відкриває дорогу до повідомлень.
- Перерва без екрана. Рух, вода, кілька хвилин біля вікна. Короткі відео можуть затягнути перерву.
- Позначка після кожного відрізка. Галочка або намальований помідор у зошиті. Позначки допоможуть приблизно оцінити, скільки часу забирають різні завдання.
З учнями 1–4 класів дорослий частіше лишається поруч на весь відрізок, старшим досить допомогти з першим кроком. Коли дитина буде готова, запропонуйте їй ставити таймер самостійно й домовтеся, яка допомога ще потрібна. Як скласти разом план «коли, де і з чого почну», ми розібрали в статті про мотивацію до навчання.
Цей план і таблиця хвилин нижче — наші поради для першої спроби. Дослідження, на які ми далі посилаємося, здебільшого проводили зі студентами: вони пояснюють, чому порада може спрацювати, але не доводять, що вона спрацює саме з вашою дитиною.
Скільки хвилин має тривати «помідор» для школяра
Дослідження, на які ми посилаємося, вікової норми Помодоро для школярів не встановлюють, тож тривалість добирайте разом із дитиною. Ось наші приклади для першої спроби.
| Клас | Відрізок роботи | Перерва |
|---|---|---|
| 1–2 | 10 хвилин | 3–5 хвилин |
| 3–4 | 15 хвилин | 5 хвилин |
| 5–7 | 20 хвилин | 5 хвилин |
| 8–11 | 25 хвилин | 5 хвилин, після чотирьох відрізків — 15–20 хвилин |
Для 1–2 класів ідеться про добровільні заняття. Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти не рекомендує учням цих класів обов’язкових завдань для самопідготовки в позанавчальний час (розділ V, підрозділ «Вимоги до організації освітнього процесу», пункт 6).
Якщо дитина не погоджується навіть на десять хвилин, почніть із меншого відрізка. Блок самостійної роботи завдовжки з урок, який ми пропонуємо в статті про розпорядок дня школяра, можна поділити на два-три такі відрізки з короткими перервами.
Техніка Помодоро: як вона працює
Техніку придумав італієць Франческо Чирілло. Як розповідає офіційний сайт техніки, у 1980-х роках він готувався до університетського іспиту й вирішив перевірити, чи зможе зосередитися хоча б на дві хвилини. Він узяв кухонний таймер у формі помідора. Звідси й назва: pomodoro італійською означає «помідор». Тож кілька хвилин для першої спроби — теж нормальний початок.
Класичний цикл описують так:
- Оберіть одне завдання.
- Поставте таймер на 25 хвилин і працюйте без відволікань.
- Коли таймер задзвонить, відпочиньте 5 хвилин.
- Після чотирьох таких відрізків зробіть довшу перерву.
Сам Чирілло наголошує, що 25-хвилинні відрізки — лише один із варіантів техніки. Повний метод учить ще й планувати справи, записувати, скільки зусиль вони забрали, і поступово налаштовувати власний ритм. Один із його принципів — спостерігати за своєю енергією й труднощами, не звинувачуючи себе.
Що показало одне дослідження
Автори дослідження 2023 року називають Помодоро відомою, але малодослідженою технікою. Нідерландські науковці порівняли три способи робити перерви під час самостійного навчання. До аналізу ввійшли дані 87 студентів, які дві години працювали онлайн над власними навчальними завданнями:
- одна група сама вирішувала, коли відпочивати;
- друга працювала відрізками по 24 хвилини з перервою 6 хвилин, тобто за циклом, близьким до класичного Помодоро;
- третя працювала по 12 хвилин з перервою 3 хвилини.
Ті, хто сам обирав час перерв, працювали довшими відрізками й відпочивали рідше, у середньому 2,1 перерви за дві години, зате довше. Перед перервою вони почувалися більш утомленими й розсіяними, менш зосередженими й менше хотіли повертатися до навчання, ніж студенти з перервами за таймером. Частка виконаних завдань, які студенти самі собі поставили, у групах помітно не відрізнялася. Між 12- і 24-хвилинними відрізками знайшлася одна різниця: перед перервою студенти з коротшими відрізками виявляли більше інтересу до навчання. Самі перерви за таймером студенти сприймали по-різному. Одні скаржилися, що перерва перериває роботу на півслові, інші відзначали, що регулярні перерви освіжають.
Учасниками були студенти, проаналізували лише один день, бо далі частина учасників вибула, а знання окремо не перевіряли. Тож для школярів це підказка, а не доказ. Перерви за таймером можна спробувати, починаючи й із коротких відрізків.
Чому дитина відкладає уроки
Одне з пояснень запропонували психологи Фуксія Сіруа і Тімоті Пічил у статті 2013 року. Вони розглядають прокрастинацію як спробу швидко поліпшити собі настрій: відкладання ненадовго знімає напругу, яку викликає неприємне завдання. Наслідки ж, як зауважують автори, дістаються «майбутньому собі». Для школяра це той самий вечір, коли відкладені уроки доведеться робити поспіхом.
Стіл у своєму зведеному аналізі назвав чинники, які найстабільніше пов’язані з відкладанням. Для школяра вони можуть виглядати так:
- неприємне завдання: нудне, складне або таке, де страшно помилитися. Що неприємніше завдання, то ймовірніше його відкладуть;
- далекий термін: контрольна через тиждень здається менш нагальною, ніж відео зараз;
- невіра у власні сили: «я все одно не розв’яжу»;
- імпульсивність і відволікання: телефон, гра чи відкрита вкладка поруч.
Маленький перший крок і короткий відрізок за таймером з плану вище розраховані саме на це: зробити завдання ближчим і менш неприємним. Якщо дитину стримує страх помилитися, домовтеся, що перший варіант буде чернеткою, яку можна виправити після перерви. Коли такий страх повторюється щодня, придивіться до ознак синдрому відмінника.
Відкладати навчання — звична річ, особливо в молодості. У дослідженні, опублікованому 2016 року, використали опитування 2 527 жителів Німеччини віком від 14 до 95 років, проведене 2014 року. Найвищі показники відкладання за самооцінками мали наймолодші, 14–29 років, а серед них — учні й студенти порівняно з однолітками, які вже працюють. Серед студентів, за оцінками з опитувань 1970–2000-х років, які наводить Стіл, так чи інакше прокрастинують 80–95%.
Що казати дитині, коли знову не вдалося почати вчасно
Замість докорів спробуйте спокійну розмову:
- «Учора не вийшло, буває. Що завадило почати?»
- «Яке завдання зараз найнеприємніше? Зробімо перший його шматок за таймером».
- «Скільки помідорів, думаєш, піде на цю задачу? Перевіримо».
Ярлики «ти лінивий» чи «ти завжди все відкладаєш» краще не вживати. Вони описують характер, а не ситуацію, яку можна змінити.
Чому так. Психологи Карлтонського університету (Канада) у дослідженні 2010 року проаналізували дані 119 першокурсників перед двома проміжними іспитами з психології. Ті, хто пробачив собі відкладання підготовки до першого іспиту, менше відкладали підготовку до другого. Прощення собі було пов’язане з менш вираженими неприємними почуттями щодо першого іспиту. Це зв’язок, а не доказ причини, і розмов батьків із дітьми дослідження не перевіряло. Проте воно узгоджується з поясненням, чому люди відкладають: якщо дитина тікає від неприємних почуттів, сором і докори можуть їх підсилити.
Прокрастинація на дистанційному навчанні
На дистанційному навчанні частина роботи йде в асинхронному режимі: дитина може обирати час перегляду матеріалів і виконання завдань у межах термінів, які встановила школа. Така гнучкість зручна, бо відрізки роботи можна підлаштувати під дитину, а не під дзвоник. Якщо ж час початку не визначений, дитина може щоразу відкладати рішення, коли сісти за уроки.
Тому вдома важить зовнішня структура: постійний час для уроків, видимі терміни здачі й учитель, який перевіряє роботу. Науковці Університету Дьюка (США) у зведеному аналізі 2008 року зібрали дані 20 досліджень про те, як участь батьків у домашніх завданнях пов’язана з навчальними результатами дітей. Встановлення батьками правил, наприклад про час і місце для уроків, мало сильніший зв’язок із навчальними результатами, ніж інші способи участі. Зв’язки відрізнялися залежно від віку учнів і предмета, і це зв’язок, а не доказ причини. Як практичний крок домовтеся з дитиною про постійний час і місце для уроків, а потребу в нагадуваннях і допомозі обговоріть окремо.
У школі «Акцент» пакет «Учень» для 5–11 класів передбачає всі домашні завдання, регулярне оцінювання різних видів робіт і систематичний зворотний зв’язок від учителів. Для 1–4 класів є програма початкової школи з уроками в реальному часі з учителем і перевіркою домашніх завдань.
Коли відкладання — сигнал іншої проблеми
У згаданому вище німецькому дослідженні ті, хто більше відкладав, частіше повідомляли про стрес, тривогу, утому й симптоми депресії. Ці дані не пояснюють, що є причиною, а що наслідком. Якщо труднощі заважають дитині жити й навчатися, їх варто обговорити з фахівцем. Приводи для такої розмови можуть бути такі (це не діагностичні критерії):
- відкладання різко посилилося за кілька тижнів;
- дитина уникає навіть того, що раніше любила;
- з’явилися стійка тривога чи пригнічений настрій;
- є проблеми зі сном або скарги на біль без зрозумілої причини;
- навіть на короткому відрізку в спокійних умовах дитина не може втримати увагу.
Про навчальні труднощі почніть розмову з класним керівником, про тривогу й настрій — зі шкільним психологом. Зі скаргами на сон і біль варто звернутися до сімейного лікаря чи педіатра. Якщо труднощі із зосередженням тримаються місяцями й помітні не лише за уроками, прочитайте статтю про розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ).
